У нашій лікарні відбулася особлива зустріч для військовослужбовців, які проходять реабілітацію після поранень, ампутацій, опіків, травм рук, а також переживають наслідки ПТСР.

Цього разу одним із інструментів відновлення стали барабани.

Барабанну терапію для наших захисників провів Володимир Костик – викладач музичних інструментів Тернопільського музичного коледжу імені Соломії Крушельницької.

Джембели, тамборки, шерхелі та інші ударні інструменти дали можливість кожному не просто слухати, а відчути ритм і стати його частиною.

“Часто після наших зустрічей військові приходять знову просто пограти на барабанах”, – розповідає Володимир Костик.

І в цьому є особлива сила. Ритм захоплює, перемикає увагу, відкриває творчість і хоча б на певний час дозволяє відкласти важкі спогади війни, біль втрат, загибель побратимів.

А ще барабан – це рух. Для військових із травмами рук така практика може стати додатковою можливістю тренувати координацію та дрібну моторику, активізувати роботу кінцівки.

Про вплив музики та ритму на психоемоційний стан говорить і клінічний психолог нашої лікарні Валентина Ковальчук:

“Гра на барабанах змінює ритм роботи головного мозку, допомагає концентруватися і залишатися “увімкненим”. Це метод психотерапії та реабілітації, який використовує музику, звуки й ритми для покращення фізичного, емоційного та психічного стану людини”.

Барабанна терапія може використовуватися як додатковий інструмент у роботі зі стресом, тривожністю, хронічною втомою та емоційним напруженням. А для людини, яка пережила війну, іноді дуже важливо просто повернутися до відчуття себе через рух, звук, ритм і живу взаємодію.

Генеральний директор лікарні Зіновій Ясеник наголошує: наша мета – створити для військових максимально широкий простір для відновлення.

“Реабілітація – це не лише процедури. Це також можливість віднайти внутрішню рівновагу, повернути інтерес до життя, відчути власну силу й навчитися знову самовиражатися. Барабанна терапія це ще один напрям, який допомагає нам у цьому”, – зазначає Зіновій Ясеник.

Ідея “Школи ритму” належить військовослужбовцю Роману Божку. Саме ця ініціатива дає можливість військовим через музику, ритм і рух знаходити нові ресурси для відновлення, перемикати увагу, вивільняти емоції та хоча б на певний час залишати за межами цієї миті важкі спогади війни.

Бо ритм, який народжується з власних рук, це теж шлях до відновлення.