Сьогодні Тернопіль пережив важкий день. Ворожа атака спричинила руйнування, загибель і поранення мирних людей. У такі моменти кожен може відчувати шок, тривогу, страх, злість чи безсилля — це природна реакція організму на небезпеку.

КНП «Микулинецька обласна фізіотерапевтична лікарня реабілітації» ТОР нагадує: психологічна допомога поруч. У лікарні ми щодня працюємо з пацієнтами, які пережили стресові події, зокрема військовослужбовцями. Цей досвід дозволяє нам ефективно надавати допомогу й цивільному населенню, яке потребує підтримки зараз.

   До вашої уваги рекомендації  клінічного психолога лікарні Валентини Ковальчук:

 Щоб встояти, зберегти здоровий глузд та підтримати ближніх, ми хочемо поділитися кількома простими, але важливими рекомендаціями, які можуть допомогти вам та вашим близьким і дітям стабілізуватися і зменшити рівень напруги попри все.

Страх, розгубленість, сльози, відчуття безсилля – це абсолютно нормальні реакції. Вони не свідчать про слабкість; але вони свідчать про те, що ми – живі, здатні відчувати і реагувати. Будь-яка реакція – це природна реакція психіки на ненормальні події, в яких ми безпосередньо живемо останні майже 4 роки.
1. Дозвольте собі емоції; спробуйте назвати те, що відчуваєте. Страх, тремтіння, плач, злість, шок, розгубленість — усе це нормальні реакції на ненормальні події. Ви не повинні “триматися”. Важливо просто бути чесними з собою: «Так, мені зараз страшно. Це нормально». Хочете плакати – плачте; хочете кричати – кричіть.
2. Поверніть тілу відчуття безпеки – стану, коли нічого не загрожує. Коли тіло заспокоюється, психіка поступово вирівнюється.
сядьте або ляжте з опорою на спинку;
зробіть 6–8 повільних видихів, видих робіть довшим за вдих – таким чином мозок отримує сигнал: можна заспокоїтись, розслабитись. Дозвольте тілу просто вдихати у власному ритмі і темпі – і видихайте довго, тривало, контролюючи подовжений видих та зосереджуючись на ньому.
потріть долоні, зігрійте руки, торкніться поверхні, яка поруч — це оприсутнює і повертає увагу до теперішнього моменту.
3. Обмежте перегляд фото й відео з місць обстрілів. Сьогодні краще уникати моторошних кадрів. Вони посилюють стрес, підсилюють безвихідь та безнадію, можуть викликати повторну травматизацію. Обирайте інформацію лише з офіційних джерел.
4. Поясніть дітям простими словами.
Діти зчитують емоції дорослих. Їм важливо чути:
«Ми разом. Зараз ми в безпеці». «Ти можеш боятися — це нормально». «Я поруч».
Надмірних деталей їм не потрібно. Дайте фізичний контакт: обійми, тримання за руку, можливість просто побути поруч.
5. Робіть маленькі дії, які відновлюють контроль. Мабуть, це найважливіша і найвагоміша з сьогоднішніх порад. Психіка стабілізується, коли є хоч щось передбачуване:
теплий напій, душ, приготування чаю дітям, коротка прогулянка. Такі дрібниці повертають внутрішню опору, відновлюють контроль над ситуацією і, як наслідок, підсилюють відчуття безпеки.
6. Звертайтесь по підтримку. Якщо ви відчуваєте, що емоції накочують хвилями — поговоріть з близькою людиною, священником, психологом. Це не соромно і не слабкість, це турбота про себе.
7. Стежте за станом найближчі 72 години. Ознаки, які потребують консультації фахівця:
заціпеніння, коли людина майже не реагує;
сильна паніка;
непритомність, різкі скачки тиску;
дезорієнтація, коли важко зрозуміти, що відбувається.
Будь ласка, піклуйтесь про себе та своїх дітей. Якщо є потреба – звертайтесь за психологічною підтримкою у нашу лікарню. Ми поруч, щоб допомогти вам впоратися з впливом цих страшних подій.